Момо
Міхаеля Енде (1973)
«Існують багатства, які доводять до згину, якщо ними не ділитися з іншими».
Момо, мабуть, є найкращою слухачкою всіх часів.
Одного дня серед руїн старого амфітеатру з’являється маленька Момо – без взуття та в поношеному одязі. Ніхто її не знає і не знає, звідки вона. Але містянам вона подобається. Передусім її появою тішаться діти, бо ніхто так не вміє слухати, як вона. Крім того, тільки Момо може постати на шляху сірих людей. Вони вдають, що хочуть подарувати людям час, а насправді ж їхній план полягає в тому, щоб його вкрасти. Оскільки Момо завжди цілком і повністю перебуває на хвилі моменту, виявляє абсолютний інтерес до навколишніх, сірі люди над нею не владні.
Момо – самостійна дитина, яка не скоряється правилам дорослого світу. Вона протистоїть хитрощам мишачо-сірих крадіїв часу та навчає людей цінувати свій час.
*Ende, M., Momo [Момо], Stuttgart 1973.
