Ернст Блох

Ернст Блох, натхненний марксистськими ідеями філософ, критикував буржуазне суспільство та сподівався на більш справедливий світ.

Ернст Блох зростав у часи Німецької імперії в родині пфальцського залізничного службовця єврейського походження. Юдейське віросповідання в домі Блохів істотної ролі не відігравало. Вже в юні роки його обурював контраст між пролетарським життям його рідного міста Людвіґсгафена та життям розташованого по сусідству з ним буржуазного Мангайма.

Під час Першої світової війни Блох відзначився як затятий противник війни, через що пересварився з колишніми друзями та, зрештою, емігрував до Швейцарії. Коли націонал-соціалісти прийшли до влади, він був позбавлений громадянства та, як і його однодумці Горкгаймер та Адорно, переїхав до США. Там він долучився до боротьби публіцистів проти нацистського режиму й написав свою головну філософську працю «Принцип надії».

У 1949 році він повернувся до Німеччини, оселився в НДР і зайнявся викладацькою діяльністю в Лейпцигу. Однак його вірі в емансипаційний потенціал соціалізму судилося зазнати розчарування. В ході угорського народного повстання 1956 року Блох висловлював критику щодо дій Москви та партійного керівництва СЄПН. Невдовзі після цього його примусово випровадили на пенсію.

Блох переїхав на Захід Німеччини і став активно критикувати націонал-соціалізм та вести полеміку проти війни у ​​В’єтнамі. Завдяки своїй утопічній програмі звільненого суспільства, а також пристрасно виплеканій надії на «ще не здійснене», що вказувало б шлях людям сьогодення, Ернст Блох став ключовою фігурою протестного руху 1968 року.