Ґотхольд Ефраїм Лессінґ
(народився 1729 року в м. Каменц – помер 1781 року в м. Брауншвейг)
«Цінність людини вимірюється не істиною, якою вона володіє чи, на її хибну думку, володіє, а щирими зусиллями, яких вона доклала до того, щоб тієї істини сягнути».
Ґотхольд Ефраїм Лессінґ був переконаний у тому, що цінність людини слід вимірювати не за її переконаннями, а за її характером та вчинками.
Лессінґ був визначним поетом та філософом епохи Просвітництва – епохи історії духу, що бере свій початок наприкінці XVII століття. Як і багато інших мислителів його часу, він спирався на силу розуму, яка мала звільнити людей від застарілих традицій та теологічних догм. За ідеал слугувала самовизначена особистість, яка також сповідувала й віротерпимість. З юності Лессінґ відстоював ідею людського співіснування, в якому не повинно бути місця упередженням та дискримінації.
Найвідомішим його твором є п’єса «Натан Мудрий», яка постала літературним пам’ятником його другові Мойсею Мендельсону, котрого вважають основоположником єврейського Просвітництва. Так само, як і Мойсей Менделізм, який, будучи євреєм, вороже сприймався суспільством, в котрому домінували християни, персонаж Сатана змушений боротися з часто обмеженим та замкненим розумінням Бога своїми сучасниками. Зокрема, так звана «Притча про три перстні», в якій вміло підкреслюється рівноцінність таких трьох монотеїстичних релігій, як іудаїзм, християнство та іслам, і сьогодні виступає символом віротерпимості.
*Lessing, G.E., Über die Wahrheit [Про істину]. Eine Duplik, 1778.
