Уго Гамід Маркус

Уго Гамід Маркус відстоював права гомосексуалістів і протиставляв расистським та антисемітським ідеологіям космополітичний світогляд.

Уго Гамід Маркус – німецький письменник та філософ єврейського походження. Він боровся за декриміналізацію гомосексуалізму. Будучи віруючим мусульманином, він одночасно виступав важливим голосом ісламу на території Німеччини. Вже в період Веймарської республіки Маркус разом зі своїм другом Магнусом Гіршфельдом боровся за скасування статті 175, яка робила гомосексуалістів злочинцями. Після зустрічі зі студентами-мусульманами він у 1925 році прийняв іслам. Відтоді він носив ім’я Гамід, але до 1936 року залишався членом єврейської громади.

Вже в 1920-х роках він став директором-розпорядником ліберальної та орієнтованої на міжрелігійний діалог Берлінської мечеті у Вільмерсдорфі, яка на сьогоднішній день є найстарішою мечеттю на німецьких землях. Також він керував журналом «Muslemische Revue» та з 1930 по 1935 роки був головою-засновником Німецького мусульманського товариства. До його складу в епоху нацизму входили також і переконані націонал-соціалісти, які намагалися здійснювати пропагандистський вплив на його членів, конкуруючи з проповідями, що там виголошувалися.

Після листопадових погромів 1938 року мусульманин Уго Гамід Маркус як єврей став в’язнем концентраційного табору Заксенхаузен. За його власними твердженнями, він там залишався до моменту, коли очолювана його імамом, доктором Шейхом Мухаммедом Абдуллою, делегація домоглася його звільнення. Він втік до Швейцарії і так пережив здійснювані націонал-соціалістами переслідування євреїв. Під псевдонімом Ганс Аленіус (Ганс Чужинець) він писав для журналу гомосексуального спрямування «Der Kreis». Після війни повернутися до Федеративної Республіки Німеччина він відмовився, оскільки гомосексуальність тут все ще кваліфікувалась як кримінально карана діяльність. Сьогодні Маркус вважається важливою фігурою в єврейсько-мусульманських взаєминах у Німеччині.