Рудольф Дуала Манґа Белл

(народився 1873 року в регіоні Дуала – страчений 1914 року в м. Дуала)

«Невинна кров буде на вас. Даремно ви мене вбиваєте. Прокляття шлю на німців я. Прошу я, Господи, тебе: Почуй моє останнє слово. Нехай на землю цю ніколи не ступить німця більш нога».

Рудольф Дуала Манґа Белл засуджував насильницьке ставлення до свого народа під німецьким колоніальним пануванням і був за це страчений. Манґа Белл був королем народності Дуала й походив з клану Бонаньйо. Його дід, Король Белл, у 1884 році підписав так званий Протекційний договір про заснування німецької колонії на території Камеруну. Манґа Белл відвідував німецьку державну школу в Камеруні та декілька років як «прийомний син» і запрошений учень жив у Німеччині. Після повернення він, як «Верховний вождь», взяв на себе роль посередника, який мав реалізувати колоніальну політику. Ставши свідком жорстоких злочинів колоніального режиму та зрозумівши, що німецька політика спрямована на те, щоб позбавити його народ засобів до існування, Манґа Белл почав чинити опір. У 1905 році він звернувся з відкритим листом до Імперського управління у справах колоній, в якому підкреслив інтереси свого народу. Його петицію проти порушення Німеччиною закону та проти негідного ставлення було відхилено німецькою стороною як «нахабну». Його сподівання на німецьку громадськість також зазнали гіркого розчарування, а преса навіть підбурювала громадськість проти нього. Манґа Белл, який у принципі був готовий працювати з німецьким колоніальним режимом, хотів, щоб його вважали повноцінним громадянином. Його протест проти експлуататорської та нелюдської політики німецької колоніальної влади зрештою коштував йому життя. Його повісили незадовго до початку Першої світової війни. Це судове вбивство, якому досі недостатньо приділено уваги в Німеччині, формує культуру пам’ять Камеруну і донині.

*Wie Douala Manga Bell den Glauben an die deutsche Kolonialmacht verlor [Як Дуала Манґа Белл втратив довіру до німецької колоніальної влади], Радіорепортаж Deutsche Welle, 29.11.2014р.

Credits: Jean-Pierre Félix-Eyoum, Dorfen