Мартін Дібобе

(народився 1876 року в м. Бонапрісо, Камерун – помер прибл. 1922 року, ймовірно, в Ліберії)

«Корінні жителі вимагають такої незалежності та рівноправності, що запроваджується зараз у новій соціальній республіці в Німеччині».

Як африканець, який проживав в Німеччині за часів Німецької імперії та Веймарської республіки, Мартін Дібобе боровся за рівноправність темношкірих.

 

Мартін Дібобе виріс під іменем Куане а Дібобе в одній з громад Камеруну, який до 1919 року був німецькою колонією. В рамках Берлінської колоніальної експозиції 1896 року його привезли до столиці Німеччини й представили «білому» населенню як «екзотичний експонат». По завершенні експозиції він залишився на території метрополії, працював слюсарем і завдяки роботі в Берлінському метро став першим у Берліні машиністом африканського походження. На відомій фотографії Мартін Дібобе зображений в одязі машиніста. В 1902 році він одружився на німкені, що відбулося не без перешкод і супроводжувалося масовими проявами расистської ворожості.

 

Після Першої світової війни Німеччина була змушена поступитися своїми колоніями західним державам-переможцям, проте расистське мислення колоніалізму не зникло в німецькому суспільстві. В період Веймарської республіки Дібобе разом з 17 іншими активістами сформулював 32 «вимоги африканців Німеччини», з якими вони звернулися до Веймарських національних зборів. Вони вимагали не лише незалежності колишніх німецьких колоній. Чорношкірі, які проживали на території Німеччині, повинні були отримати рівноправний статус, а також політичне представництво. Петиція Дібобе стала яскравим проявом антиколоніальної діяльності, яка вже тривалий час існувала в Німеччині.

 

Зрештою, Мартін Дібобе повернувся до Африки, звідки його викрали багато років тому. Про останні роки його життя відомо небагато.

*Duckstein, S., Wie Douala Manga Bell den Glauben an die deutsche Kolonialmacht verlor [Як Дуала Манґа Белл втратив довіру до німецької колоніальної влади], у виданні: Deutsche Welle, 29.11.2014, https://p.dw.com/p/1DvVs (17.11.2022).

Martin Dibobe
Credits: Quelle BVG-Archiv